Заочна подорож до Кобзаревої світлиці

Заочна подорож до Кобзаревої світлиці

Мета: поглибити знання школярів про біографію Т. Шевченка, з'я­сувати основні віхи його творчості; розвивати культуру зв'язного мовлення, пам'ять, вміння виразно читати пое­тичні твори, логічно мислити, грамотно висловлювати власні думки; вихову­вати почуття поваги до життєвого подвигу Т. Шевченка в умо­вах підневільного становища нації в першій половині XIX ст. таінтерес до історичного минулого рідного краю.

 Обладнання: портрет і «Автопортрет» Т. Шевченка, виставка книжок митця, фотовиставка «Шевченкова світлиця»

ХІД

1. Вступне слово вихователя. Життя нашого Кобзаря таке дивне, що, слухаючи про нього,  можна було б сказати, що це — легенда,коли б  усе це діялось не перед нашими очима.

-         Чи знаєте ви, про кого говорять – Кобзар?

- Дійсно, цю людину представляти не треба. Її знають усі. Портрети Тараса Шевченка змалку впізнає кожний. Українці звикли до його повсякденної присутності у своєму житті, тому сприймають як щось близьке і рідне.

Шевченко для України — не просто народний поет і геніальний митець, а національний пророк, заступник усіх знедолених, провидець — і в цьому немає пере­більшення. У його поезії і прозі кожен читач знайде для себе щось своє.

2.  «Всім нам знайомий Т. Шевченко»

- Народився Т.Г.Шевченко в селі Моринці,  яке письменник вважав своєю батьківщиною, 9 березня 1814 року.

- Соціальний стан Тараса у дитячі роки - кріпак. (Хто такий кріпак?)

-  Вуличне прізвисько батька Тараса - Грушівський.

-  У Шевченків була велика сім'я. Старшу сестру звали Катерина.

-  Вже у  дитинстві проявилися здібності хлопчика до малювання.

-  Щоб визволити Т. Шевченка з кріпацтва, художник К. Брюллов написав порт­рет    В. Жуковського.

-  Сума викупу Тараса з кріпацтва складала 2500 руб. Сааме за таку сумо було продано цей портрет з аукціону.

-   У 1840 р., в Петербурзі було видано «Кобзаря»

-   Отримавши «вільну», Тарас Григорович став навчатися в  Ака­демії мистецтв.

-   Т. Шевченко разом із науковою експедицією як художник побував на Аральському морі.

-  Найвідоміша  поезія митця про безрадісне сирітське дитинство -  «Мені трина­дцятий минало».

3. Останні роки життя (повідомлення учня)

Весною 1859 року, одержавши після довгих клопотань дозвіл, Тарас Гри­горович поїхав на Україну. Відвідав Кирилівку, Моринці, побачився з роди­чами. Побував і в інших місцевостях. Боляче вразила поета картина гіркого життя покріпаченого селянства. Їдучи на Україну, поет хотів оселитися тут, писати, працювати. Але цар­ська влада і поміщики боялися революційного впливу на селянство і не допус­тили здійснення цих намірів.

В останні роки життя Шевченко хотів улаштувати своє особисте життя й одружитися. Але «земляки й землячки», за висловом поета, перешкодили цьому.

Українські пани домагалися, щоб поет одружився з панночкою. Коли ж поет вибрав наречену з простого народу, наймичку, то вони розбили це одруження.

1860 року Тарас Григорович захворів. Стан його здоров'я швидко гіршав, і 10 березня (26 лютого) 1861 року він помер.

Поховали Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а в травні того ж 1861 року тіло його перевезли на Україну і, виконуючи його заповіт, поховали на Чернечій  горі під Каневом.

Мертвим повернувся Шевченко на Україну, але й могила його наганяла страх на поміщиків. Похорон поета на Україні мав революційний вплив на народні маси. Серед народу поширювалися легенди, ніби великий поет не вмер, а живий і з'явиться, коли почнеться народне повстання проти помі­щиків.

Трагічним було життя Шевченка: із 47 років — 24 він провів у кріпацтві, 10 — на засланні, а  13 — під наглядом жандармів. 

 4. Пам’ятник Великому Кобзареві

Повільно котить свої могутні хвилі Дніпро-Славута. Над ним, трохи нижче давнього міста Канева, серед зелених пагорбів, заквітчаних ланів широкополих у чарівному куточку природи, в одвічній красі стоїть Чернеча (нині Тарасова) гора. На тій горі, якій випало стати відомою всьому світові, звівся з бронзи пам’ятник геніальному мислителю, поетові, художнику — Тарасові Григоровичу Шевченку. Цей величний монумент — символ безмежної любові українського народу до свого вірного сина — Великого Кобзаря. Саме тут, серед мальовничого краєвиду, як і заповідав поет, могло спочити його натруджене серце.

За козацьким звичаєм могилу було насипано у вигляді кургану і поставлено дерев’яний хрест.

Неодноразово висувалася ідея створення пам’ятника, гідного великому митцеві. Та тільки у 1939 році скульптору Матвію Генріховичу Манізеру та архітектору Євгену Адольфовичу Левінсону вдалося втілити роками вимріяний образ у бронзі і камні. На канівській кручі виріс прекрасний мистецький витвір.

Відтоді могила Тараса має такий вигляд: двоярусний насип, заввишки 6,5 метрів, увінчаний лабрадоритовим постаментом, що сягає вгору на 7,5 метрів. На ньому височить 3,5-метрова бронзова постать Т.Г.Шевченка.

Він зображений на повний зріст. Привертає увагу відвідувачів постава поета — велична, горда, незламна. Голова схилена трохи вперед, обличчя — у задумі. Поли легкого одягу розвіває весняним вітром, що символізує волю, незалежність. У сонячний, погожий день скульптурне зображення (силует скульптури або обриси) чітко виділяються на тлі голубого неба.

Пам’ятник, з викарбуваними невмирущими рядками на гранітній плиті біля постаменту, створюють атмосферу святості, великої значущості, вимагають високої національної свідомості від кожного українця. Могила Кобзаря прекрасно вписується в архітектурний ансамбль, назва якому — Тарасова гора.

5. Екскурсія музеєм Кобзаря (За фотовиставкою)

6. Підсумкова бесіда.

- Що нового про Кобзаря ви дізналися?

- А настільки уважними ви були, ми зараз перевіримо. І допоможе нам