День захисника України

                                              Знам'янська  спеціальна  загальноосвітня

школа-інтернат  І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної  ради

 

День захисника України

Підготував Бажан С. В.

м. Знам'янка

2016

Мета: ознайомити учнів з особливостями та історією виникнення свята Покрови Пресвятої Богородиці та Дня захисника України, прилучати дітей до цінностей, традицій та вірувань українського народу; виховувати повагу до українських захисників землі, до історичного минулого та героїчного сьогодення своєї держави, формувати почуття патріотизму, толерантності, національної свідомості та гордості за свою Батьківщину.

1. Вступне слово вихователя. Сьогодні ми з вами зібралися, щоб поговорити про свято козацької звитяги та дня захисника України.

§ Любов до свого народу, до своєї землі починається із знання народних традицій, обрядів, звичаїв, зі знання багатющої історії українського народу. Наша рідна Україна – славна і чудова земля із широкими чистими річками, мережаними нивами. Оскільки в героїчному найбільше виявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант, то такі сторінки історії особливо хвилюють і наповнюють нас гордістю. У минулому українського народу було таке неповторне й легендарне явище, як Запорізька Січ. Це про неї Гоголь писав: «Ось вона Січ! Ось те гніздо звідки вилітають горді й дужі орли. Ось звідки розвивається воля й козацтво на всю Україну.

§ Вважають, що слово «козак» походить від слова «коза». Козаки були спритні, як кози, вдягалися в козячі кожухи, говорили гучним голосом.

§ А ще кажуть, що слово «козак» походить від слова «коса». Люди, які йшли у бій з татарами, були озброєні косами, серпами. Козацтво України вважало своєю покровителькою і заступницею Покрову пресвятої Богородиці. Тому на Запоріжжі була збудована церква Святої Покрови. І куди б не заносила доля козаків, завжди з ними був образ Пресвятої Покрови. Ця ікона супроводжувала і оберігала їх у далекій дорозі.

Для українського народу козаки-запорожці були й залишаються уособленням кращих людських якостей і виразником незламного національного духу, прикладом для наступних борців за незалежність України

2. Указ президента України про День захисника України.

Президент України П.О.Порошенко з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості 14 жовтня 2014 року підписав Указ № 806/2014, яким в Україні встановлено свято — День захисника України, що відзначатиметься щорічно 14 жовтня.

3. Покрова пресвятої Богородиці.

14 жовтня ми відзначаємо величне християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці. Упродовж століть воно набуло особливо важливого змісту, оскільки пов ‘язане із боротьбою за свободу та порятунком від ворогів. Волелюбні козаки, які зі зброєю в руках боронили свою Вітчизну та віру, були переконані, що Свята Покрова охороняє їх, а Божу Матір вважали своєю заступницею. Тому у часи незалежності свято Покрови почало відзначатися ще і як День Українського козацтва.

Віддавшись під опіку Пресвятої Богородиці, вояки вважали свято Покрови днем створення легендарної визвольної армії. Переконаний, що радянські солдати також зверталися з молитвою до Господа та Святої Діви перед атакою на позиції фашистів.

Для нас це свято не тільки народне і релігійне, а й національне. Воно єднає країну, закликає усіх до згуртованості перед сучасними викликами та загрозами. Нині, коли на східних теренах України точиться боротьба за незалежність і суверенітет держави, маємо бути гідними спадкоємцями духовних цінностей та продовжувачами багатих традицій і славних справ предків. Цим зумовлено рішення встановити День захисника України саме 14 жовтня, який має стати святковим для сучасних воїнів та суспільства в цілому. Він має символізувати нерозривний зв’язок усіх поколінь захисників України. На Покрову слід вшановувати пам ‘ять і тих, хто у різні часи боронив нашу землю від ворога. Тож складемо сьогодні щиру молитву Пресвятій Богородиці, щоб покрила своїм омофором Український народ та наше військо, повсякчас підтримувала нас, плекала мужність українських військовослужбовців й оберігала їхні життя.

14 жовтня є особливим днем для українців, він поєднав у собі три значущих підстави вважати його святковим: релігійну, державну, ідеологічну. Цього дня українці відзначають День Покрови Пресвятої Богородиці – старовинне християнське свято, встановлене на честь явлення Пресвятої Богородиці в 910 році в Константинопольському Влахернському храмі (де зберігалася риза Пресвятої Діви Марії, її головний покров і частина поясу, перенесені з Палестини в V столітті). Під час облоги Константинополя ворогами 910 року святий подвижник Андрій Юродивий побачив у небі над містом Матір Божу із сонмом святих. Пресвята Богородиця з’явилася мешканцям міста та опустила додолу омофор (покривало у вигляді широкого шарфа, котре звичайно жінки носили навколо шиї), прийнявши їх під свій захист. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано.

У «Літописі Руському» йдеться про те, що Великий князь Ярослав Мудрий віддав Київ і всю Землю Руську під покров Божої Матері (XI століття). 14 жовтня відзначається також День Українського козацтва. Це свято встановлено Указом Президента України від 07.08.1999 №966, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення.

Богородиця була заступницею козаків у походах, її зображення було вибите на хрестах, які вони носили. На Покрову козаки проводили загальновійськову Раду, де переобирали кошового отамана і старшину.

Пресвята Богородиця й нині залишається заступницею усіх українських військових. Через військову загрозу цілісності своєї держави з боку країни-агресора українці нині часто згадують приклад звернення жителів Константинополя до Богородиці, самі звертаються з молитвою до Божої Матері з проханням покрити свої омофором наших воїнів, які героїчно відстоюють незалежність України.

Слід зазначити, що патріотична спільнота країни в якості свята українських військових переважно відзначає 14 жовтня – Козацьку Покрову.

4. Славні сини України: герої небесної сотні та АТО.

У страшній борні наш народ і наша армія мужніє, вдосконалюється і перемагає.Схилімо голови низько перед пам’яттю і подвигом славних синів України- героїв небесної сотні і героїв АТО і промовмо молитву за  душі загиблих.

 Пісня «Пливе кача»

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки…
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою –
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –
Хай відомими стануть всі герої безвісні.

Як говорив Тарас Шевченко: «У своїй хаті – своя сила і правда, і воля», тож маємо обов'язково шанувати тих, чий святий обов'язок – захищати свою хату, боронити свою правду – своєю силою і своєю волею. Як колись для козака почесним обов'язком була служба в Запорозькій Січі, так і сьогодні захищати рідну землю – це почесний обов,язок для наших юнаків.

Мільйони людей вірять, що небо нашої України-матері стане мирним, адже його оберігають славні воїни, їм довіряють найдорожче, найсвітліше – оберігати мир! Ми повинні розуміти, як важко нашим воїна знаходитися далеко від своїх родин і друзів, як важко кожного дня переживати смертельні ризики та втрати побратимів.

Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно, бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу, володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу, бо не поділиться народ.

Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно, бо ти на світі в нас одна.

5. Герої не вмирають. Віктор Голий – наш земляк.

28 вересня  2014 року виповнилось би  33 роки справжньому Герою України Голому Віктору Анатолійовичу, який віддав своє життя, захищаючи незалежність України на Сході нашої держави, приймаючи участь в антитерористичній операції на Донеччині.

Голий Віктор Анатолійович народився 28 вересня 1981 року на Знам’янщині. Здобув дві вищі освіти. У 2003 році закінчив Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка за кваліфікацією «Вчитель історії та географії»,  а у 2007 році -  Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України  за кваліфікацією «Магістр державного управління».

Працював вихователем у нашій школі, а з  8 лютого 2010 року до 31 травня 2013 року -  на посаді методиста з питань туризму Знам’янського міського краєзнавчого музею. Він був гармашем Чорноліської сотні Чорноліського куреня Буго-Гардівського округу українського козацтва.Віктор жив життям козака, щиро захоплювався українською історією, краєзнавством, археологією. В свою роботу він вкладав всю свою широку душу. Він був ініціатором створення у 2010 році на базі музею міської громадської організації туристично-краєзнавчий клуб «Чорнолісся», метою якої є організація дозвілля мешканців міста, пропаганда здорового способу життя та координація діяльності усіх видів туризму у місті. Регулярно особисто був організатором та учасником різних туристичних змагань та заходів. За період своєї роботи в міському краєзнавчому музеї Віктор створив більше десяти туристичних маршрутів, більшість з них є досить популярними серед  знам’янчан та гостей міста.
    На високому професійному рівні він займався краєзнавчо-пошуковою роботою, теми його досліджень: «Археологія рідного краю», «Козацький період історії краю», «Заселення краю» та ін.

Віктор Голий, Вітя-козак, як називали його музейники області, був щирим патріотом України, все своє життя він мріяв служити своїй Батьківщині, тому коли у березні 2014 року почався сепаратистський заколот на сході України, Віктор не міг стояти осторонь.
   Відразу йому не вдалося потрапити до лав збройних сил України, лише 19 червня 2014 року він був зарахований до складу 42 батальйону територіальної оборони. Зі слів командира підрозділу,  в якому служив Віктор, стало відомо, що він дуже хотів навчитися добре володіти зброєю, пізнати всі навики військової майстерності. 7 серпня 2014 року підрозділ вирушив на схід і базувався у місті Краматорськ Донецької області, маючи своїм завданням охорону аеропорту.
   28 вересня 2014 року Віктор разом зі своїми побратимами виїхав на бойове завдання по супроводженню колони з продовольством до міста Дебальцеве (Донецької області). Під час виконання завдання колонна потрапила у засідку. Віктор разом з іншими військовослужбовцями прикривали відхід колони. В результаті бою колона відступила, але якою ціною - загинув Вітя-козак, загинув у бою з ворогами України під мінометним обстрілом бойовиків, як гинули українські козаки в минулих століттях, життя яких досліджував, вивчав та  шанував Віктор Анатолійович Голий.

Похований Герой на кладовищі села Плоске Знам’янського району.

Голий Віктор Анатолійович

6. Хвилина мовчання – вшанування  пам’яті усіх полеглих у боях героїв України.

7. Заключне слово вихователя.

«Земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити сама себе не може. Тому це святий обов’язок тих, хто на ній живе, користується всіма її благами і дарами. Виконуючи цей почесний обов’язок, ідуть юнаки служити в армію, щоб берегти мир і спокій своєї Батьківщини, стояти на варті її інтересів», – зазначив у своєї промові Президент України Петро Порошенко.

Герої не вмирають в нашому земному житті, поки жива людська пам’ять  і усвідомлення нашої відповідальності за майбутнє!