«Мудрість Андрея Шептицького» виховна година, присвячена 150-й річниці від дня народження українського праведника

Мета: познайомити учнів з життям і діяльністю Митрополита; виховувати  у дітей почуття патріотизму, прагнення більше дізнаватися про видатних людей України, вшановувати пам'ять про них. 

Хід заходу

Вступне слово  вихователя

30.07.2015 року минуло 150 років від дня народження видатного українця, якого проголошено праведним. У нашій історії чимало видатних імен, які знає та шанує кожен українець. Ім'я ж Андрея Шептицького тривалий час було несправедливо забутим. У часи радянської влади Митрополита записали у ранг ворогів. Постать Митрополита хотіли стерти з пам'яті українського народу. Але недарма народна мудрість говорить: «Народ, який не пам’ятає свого минулого, не має майбутнього». Ми з вами сьогодні познайомимося з цією видатною особою.

Словникова робота:

Митрополит – вище звання православних єпископів

Єпископ  - вищий духовний чин у християнській церкві

1.                Родина Шептицьких

   Митрополит Андрей Шептицький народився 29 липня 1865 року в мальовничому селі Прилбичі, біля Львова, в сім'ї  графів Івана Шептицького та Софії з Фредрів.  При  хрещенні його назвали  Романом Марією Александром.

 Батько його, Іван Шептицький, походив із древнього лицарського роду Сасів, що отримав своє шляхетство від самого Данила Галицького за особливі заслуги перед князівством.

Родина жила в українському селі. У них були українські слуги. Митрополит постійно бавився з українськими дітьми. Тож ця мова була живою в родині Шептицьких. А також, як було заведено у багатьох шляхетських родинах, дітей змалку привчали до багатомовності. Одного дня діти розмовляли лише польською, потім - лише англійською, а далі - французькою. Завдяки цьому, а також і пізнішій освіті Шептицький чудово володів більш ніж десятьма мовами. У юному віці почав колекціонувати книги, то їх усі підписував своїм прізвищем по-українськи.               

Сам рід Шептицьких - дуже знатний та заможний.

Батько Митроплита був послом австрійського парламенту. Мав у володінні кілька сіл.

Мати Софія - донька видатного письменника графа Александра Фредра. Саме вона і прищепила релігійність своїм синам. Мати Софія згадувала, що коли десь довго не було видно сина, то відразу йшла до церкви. Там і знаходили його перед іконами.

Юний Шептицький, який був дуже слухняним сином, прийшов до батьків просити благословення на свій вибір – стати монахом. Але не дістав його. Батьки послали його вчитися. Так він здобув правничу, філософську та богословську освіту. Після цього мати і батько Шептицького побачили, що син від свого наміру не відмовляється, зрозуміли, що це не - примха, а зрілий вибір. І дали благословення, навіть самі відвезли 28 травня 1888 року до монастиря. Відтоді Андрей Шептицький цілковито посвячує себе Богові та зрікається всього заради служіння.

       2. Андрей Шептицький: мільйонер, що став праведником

Минає тринадцять років, і монах Андрей стає уже Главою Церкви. Причина -його ревне та щире служіння Богу, яке викликало повагу в монастирі. А також дуже важливим було те, що Андрей Шептицький був високоосвіченим, володів багатьма мовами. Тож не дивно, що з волі Папи Лева ХІІІ прийшло рішення на призначення його спершу єпископом Станіславським, а вже згодом - і Митрополитом Галицьким. Це, безперечно, була найкраща кандидатура в ті часи.    

Молодий єпископ знайомився з життям простих селян:  заходив до домівок людей, сповідав їх. Митрополит побачив біди своїх парафіян. Зокрема, і те, що вони часто зазирають до корчми, спиваються. І перше, що він зробив як пастир, - почав закладати читальні та "Просвіти", бо вважав, що темний люд легко обманути. Закладав також братства тверезості по селах.

3. Митрополит як  звичайна людина

Яким він був?  Великий на зріст і величний духом. Митрополит мав 2 метри і 10 сантиметрів зросту. Йому випало все життя боротися з важкою хворобою, однак він ніколи не зневірювався. У юнацькі роки перехворів на скарлатину, і це спричинило ревматизм, що прогресував. У 1939 році Митрополит навіть отримав спеціальний дозвіл від Апостольської столиці правити службу Божу сидячи - був прикутий до інвалідного візка. Сестра Кипріяна, яка доглядала Митрополита до останніх його днів, розповідала, що Андрей Шептицький був дуже невибагливим у харчуванні. Інколи навіть не дивився, що йому дають. Любив звичайну варену картоплю, підсмажену цибулю і квасне молоко. І пожартувати любив Шептицький. Відомо, як з гумором повчав священиків: "Овець треба не лише стригти, а й пасти!".

4. Мудрість Андрея Шептицького

·        Задля гідного життя селян починає втілювати численні бізнес-проекти, щоб залучити їх до оплачуваної праці. Шептицького можна назвати найуспішнішим економістом Галичини в ХХ столітті. Він створив Маслосоюз, який успішно розвивався і охоплював 80 відсотків парафій в Україні. кооперативні спілки, які спеціалізувались на сільськогосподарських товарах. Селяни могли виготовляти для себе товари, а отже, вони були дешевшими.

Шептицький заснував у митрополії 6  заводів. Серед них - кахельний завод, а також цегельні - для будівництва шкіл та храмів. Митрополит викупив у Львові фабрику солодощів, товари якої стали відомі в Європі. Мав він і нерухомість, яку винаймав, - і не лише в Україні. Про його успіхи у веденні бізнесу свідчить і те, що Церква часів Митрополита Андрея проклала понад 120 кілометрів залізниці - до Стрия і до сучасної Івано-Франківщини.

·        Турбота  Шептицького  про освіту для парафіян  

- Запрошував професорів різного фаху їхати в українські села, щоб навчати там людей. Випускники таких курсів потім займалися підприємництвом, фермерством.

- Допомагав матеріально багатьом середнім школам.

- За власні кошти придбав будинок для дівочої гімназії, а в соборі святого  Юра організував Народну школу ім. Грінченка для бідних дітей.

- Віддав свої землі для садівничої школи в Липованні, а для хліборобської – в Коршові.

-  Підтримував дитячу патріотичну організацію «Пласт», подарувавши їй для літніх таборів свій маєток в Підлютому.

·        У часи Голодомору Шептицький посилав цілі вагони зерна на Велику Україну.

·        В часи Голокосту - рятував євреїв, переховуючи їх від нацистів.

·        Допомагав сиротам -  у повоєнні роки він передав близько мільйона доларів! Гроші для сиріт у Галичині з ініціативи Митрополита Андрея збирали у США та Канаді. Одного разу він передав сиротам кошти, які пожертвував Папа Бенедикт XV.

- Звідки у Митрополита були кошти на такі масштабні проекти?

Більша частина коштів, які вкладав у справи благодійності Митрополит, була з його спадку. Мати залишила синові великі суми, а також передала у володіння земельні ділянки, ліси.

5. Розплата за мудрість

- Три роки (1914-1917)Шептицький провів у тюрмі, у Суздалітільки за те, що завжди і скрізь обстоював українську державність. Це викликало резонанс у світовій спільноті, адже Митрополит мав потужний міжнародний авторитет. Сам Шептицький казав про своє ув'язнення так: "Не кілька років тюрми, а ціле своє життя радо би провів в ув'язненні, аби тільки побачити тебе, мій народе, вільним та свобідним".

- Шептицькому довелось пережити страшні терпіння - і моральні, і фізичні. 1939 року розстріляли брата Шептицького, Леона, та його дружину Ядвігу. Згодом від рук гестапо гине його брат Олександр. Зрештою, й самого Митрополита виводили під мури собору Юра, маючи намір розстріляти. Але він ніколи не занепадав духом.  

6. Останні роки життя

 - Вже у вересні 1944 року стан здоров'я Митрополита Андрея Шептицького значно погіршився. Він був паралізований, у візочку, не міг правити Службу Божу без допомоги отців, бо руки його були зовсім нерухомими.

- 1 листопада о 1.30 серце великого Митрополита перестало битися.3 листопада тіло Митрополита поклали в дубову труну, а 4-го розпочалися похоронні відправи. Після Панахиди домовину Митрополита Андрея Шептицького було покладено в крипту собору святого Юра.

7. Підведення підсумків

–       Хто такий Андрей Шептицький?

–       В якій сім'ї він народився?

–       Скількома мовами він володів?

–       Чому вирішив присвятити своє життя?

–       Які добрі справи здійснив Митрополит?

    Заключне слово вихователя

 Недаремно віднедавна ми вже називаємо Митрополита праведним. Адже Папа Франциск підписав декрети, які підтверджують геройськість чеснот Андрея Шептицького. Він є  взірцем святості. Хочеться за прикладом його служити своєму народові й жити для нього. Хочеться за прикладом його бути просто справжнім, свідомим християнином. Митрополит Андрей Шептицький понад усе ставив цінність людського життя, шанував будь-яке віросповідування, любив кожну націю. Ризикуючи життям, жив за принципом Христа і, як Він, готовий був дати себе розіп'яти за свій народ. Пізнаючи життя і діяльність великого Митрополита, немов відкриваєш для себе якийсь дорогоцінний скарб.