святии миколаи

Мета: сприяти формуванню національної самосвідомості особистості кожного учня; формувати у дітей знання про традиції й звичаї українського народу; познайомити дітей з днем Cвятого Миколая; виховувати повагу до народних свят, традицій, батьків,  бажання бути слухняними дітьми, яким Святий Миколай принесе подаруночки.

Обладнання: картинки із зображенням святого Миколая, презентація РоntPower «Святий Миколай  Чудотворец».

Хід заходу

   1. Вступне слово вихователя. Свято в українській народній традиції завжди займало провідну роль. Усі свята українського календарного року пов'язані з господарським життям та побутом українців. Кожне з них має свої особливості, традиції та обряди. Ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня - без писанки, Святої Троїці - без клечання, навіть називаємо це останнє свято «Зеленими Святами». Незабаром до нас прийдуть новорічні свята. Але їм передує дуже радісне свято – день Святого Миколая, яке відзначають 19 грудня.

Святий Миколай — чудотворець, доброчинець, чарівник. У ніч на 19 грудня, у день його пам'яті, він розносить дарунки дітям, вітає    з зимою, благословляє на добрі вчинки.

В календарі є два свята Миколи - один весняний (22 травня) і другий зимовий.

           За легендою, Святий Миколай живе у Раю на небесах і раз у рік спускається на землю, щоб прийти до діток і принести їм дарунки за хороше навчання, чемну поведінку, повагу до батьків та старших людей.

Усе хороше і погане записане у нього у великій книзі, котру допомагають йому заповнювати ангели цілий рік. Якщо котрась дитина була нечемною чи не хотіла вчитися, то замість Святого Миколая у чарівну грудневу ніч до неї прийде чортеня Антипко. Воно залишить під подушкою непослуха пучок вербових різочок. Іноді наука не іде без бука. Але то буває дуже рідко, бо дітки у нас усі слухняні і добре вчаться на радість батькам.

А ми сьогодні розкажемо їм про Святого Миколая.

2. Перегляд презентації «Святий Миколай  Чудотворец».

3. Із історії про Святого Миколая.

Святий Миколай народився близько 280р. у Ликійській місцевості Його батьки, Феофан і Нонна, старанно і з любов’ю виховали свого одинака. У молодості, приборкавши людські пристрасті віддався він священицькій службі, згодом став ігуменом. По смерті батька розділив майно серед убогих.

 Кажуть, що святий Миколай палкою молитвою втихомирив збурене море, врятувавши корабель і супутників. А ще міг зцілювати калік, сліпих, недужих. Помер 19 грудня  342р. зі словами: «У руки твої, о Боже, передаю дух свій».

 Поховали його у престольній церкві в Мирах Ликійських.

На нашу землю культ св. Миколая приходить водночас із християнською вірою. У другій половині XI ст. була збудована в Києві церква святого Миколая на могилі Аскольда. Також у Києві князь Ізяслав Святославович у 1073 році засновує жіночий монастир під покровом св. Миколая. До найстаріших церков св. Миколая належить і Миколаївська церква у Львові.

 Був дуже шановним св. Миколай серед війська Запорозького. Козаками було збудовано понад 60 церков, значна частина яких з іменем св. Миколи.

 Слава отця Миколая спричиняла й виняткову славу його імені серед українців. Це ім’я носили такі визначні діячі української культури, як Микола Костомаров, Микола Лисенко, священик Микола Устиянович та інші. Це горде й водночас тепле ім’я, що в перекладі з грецької означає «переможець народу».

Іде святий  Миколай полями й лугами, а за ним  поспішають янголики, що несуть дарунки для добрих та чемних дітей. Ходить св. Чудотворець по всіх-усюдах, минає хати, загороди, міста й села, благословляє і потішає бідних і нужденних.

Народився святитель Миколай (ім’я з грецької означає “Переможець народу”) в м. Патара (Ликія, Мала Азія) близько 280 року в сім’ї Феофана та Нони. Ще юнаком був висвячений у пресвітери (помічник духовного лиця). На початку правління імператора Діоклетіана (близько 284 року) став архієпископом міста Мири.

 Святитель Миколай – один з найвизначніших захисників людей. Ще за життя прославився Миколай своїми вчинками:

    сіяв слово Божої істини,

    викривав єретиків,

    наставляв на правильний шлях загублені душі,

    був заступником несправедливо скривджених.

    За молитвами святителя жителі міста Мири були врятовані від голоду, а мореплавці – від вірної смерті на морі.

Відійшов у вічність святитель у 342 р. (345 – 351). У 1087 р. його мощі були урочисто перенесені з Мир Ликійських до італійського міста Барі, де вони спочивають і донині в мармуровому саркофазі в крипті собору, зведеного на честь святителя в XII ст.

Історії про чуда та добрі вчинки Миколая після його смерті почали поширюватися по всьому світу. Перші записи “Діянь святителя Миколая” були здійснені ще в VI ст. З прийняттям християнства святий Миколай Чудотворець став одним з найшанованіших святих на українських землях. За переданням хресне ім’я князя Аскольда було Миколай. На честь святого був побудований один з перших храмів Київської Русі – в середині IX століття.

Перша оповідь про київські чуда святителя належить до XI ст. – історя про образ “Миколи Мокрого” в Софії Київській і порятунок дитини, що втонула у Дніпрі.

Його називали “Руським Богом”. В східних та західних слов’ян святий Миколай  вважався “божим ключником”, який володіє ключами від неба, перевозить душі на “той світ”. Святий Миколай – одна з трьох головних постатей (після Ісуса Христа та Божої Матері) в народних щедрівках.

У фольклорі південних слов’ян святого Миколая названо змієборцем. Він може воювати зі зміями, Вовками.

В болгарських народних піснях святий Миколай успішно б’ється з морськими чудовиськами.

В білоруському фольклорі святий Миколай – добрі господарі, на яких тримається порядок світу.

В Росії святий Миколай вважається покровителем військових. До святого Миколая зверталися з молитвою оберігати від усякої мари (привида), а особливо від “болотяного дідька”

Таким чином, святий Миколай, згідно з народними уявленнями, – помічник та рятівник людини від ворожої сили, той, хто підтримує постійний зв’язок з потойбічним світом, рятує світ від нечисті, піклується про життя та добробут людини.

Святий Миколай – покровитель землеробства (береже посіви від стихійного лиха, граду, хижаків), усіх тварин (навіть диких звірів доглядає, дає їм їжу, допомагає вижити), бджолярства. Якщо траплялася біда з домашньою худобою, обов’язково зверталися з молитвою до святого Миколая, обіцяли йому в пожертву новонародженого бичка, якого називали “міколець”.

Вигодовували бичка 3 роки, а потім найкращий кусень м’яса відносили в церкву. Підтвердженням такої опіки святого Миколая слугують календарні народні обряди та звичаї.

В народному календарному році вшануванню святого Миколая присвячено два дні.  Ось як про це сказано в прислів’ях:

    ”У кожному році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого не буває тепла ніколи”

     “Два Миколи: один з травою, а другий з морозом”.

19 грудня – “Миколи Зимового” (Зимнього) – в цей день упокоївся святий.

22 травня – “Миколи Весняного” (Теплого, Літнього, Ярого, Травневого). Травневий день святого Миколая нагадує про перенесення мощів святителя в місто Барі.

До дня вшанування святого готувалися заздалегідь.

Напередодні  19 грудня в народі (розповсюджений цей звичай в усіх східних слов’ян) розпочинався святковий період, названий “Никольщиною”, “Микольщиною” або “Миколиними святками”, що тривав кілька днів після дня святого Миколая. В сім’ях в цей час:

-         влаштовували заздоровні обіди (існує приказка: “Понаставляти тих мисок, як на Нікольщині”),

-         виконували псалми на честь святого Миколая (“Ой хто, хто Миколая любить”)

-          на Харківщині в цей час, як і на Святу вечерю, варили кутю, узвар, щоб в майбутньому році був урожай на плоди та ячмінь

-         на Смоленщині спеціально до святкового столу на “Никольщину” готували власноруч зліплену з воску свічку для Миколи Угодника. Її запалювали біля ікони Святого після спільно спожитого меду за здоров’я усіх родичів та знайомих.

Лише в Україні святого Миколая вважали опікуном дітей. Заздалегідь укладений лист з проханнями та обіцянкою бути чемним, таємничість дивовижної ночі, в яку ніяк не хотілося засинати, побоювання отримати різку, нишпорення під подушкою вранці та, врешті-решт, довгоочікувані подарунки – дитячі враження про 18 – 19 грудня. Для дітей напередодні випікали солодке печиво, назване медівниками-миколайчиками.

4. Підведення підсумків.

- Що нового ви сьогодні дізналися?

- Покровителем кого і чого був святий Миколай?

- Як ви думаєте, що вам покладе під подушку Святий Миколай?